Хоча я був майже впевнений, що на цих виборах проголосую проти всіх… Але чим більше слідкував за передвиборчою діяльністю Гриценка, чим більше дізнавався про його попередню роботу, тим більше переконувався – із нього вийде непоганий президент.

Нижче – його звернення до виборців:

Отже, я голосуватиму за Гриценка.

Сподіваюся, таких, як я, буде достатньо.

Якщо ви ще вагаєтеся, вся інформація про кандидата і його діяльність є на офіційному сайті Гриценка.

Почуємося після виборів.

Для того, щоб добитися змін, потрібно самому почати маленькі, дуже маленькі кроки, які принесуть дуже маленькі, майже непомітні зміни. І якщо ці маленькі зміни принесуть таке ж невеличке покращення в наше життя, то це:

а) дасть нам сили і впевненість робити зміни трохи більші

б) малоймовірно, але дозволить іншим людям побачити у нас приклад до дії.

Малі зміни зробити легше, так здається. Але зробити їх набагато важче, аніж говорити про потрібність великих змін.

Але зараз хочу розказати про приклад згаданого contemporary art’у, який мені припав до душі. Бо він класний!

Я кожного дня попри нього їжджу. Навіть тоді, коли він лише створювався. І тепер, коли він вже є. Мова про кросворд на фасаді будинку по вулиці Сахарова, 82 (Ви ж не забули, я все-ще про Львів) – його офіційно відкриватимуть (і як це виглядатиме??) 29 грудня о 17 00.

Це приклад того, як мистецтво може бути близьким, зрозумілим і корисним для звичайної людини, типу мене.

Авторам, реалізаторам і всім причетним – Дякую!

Я 1348й. Приєднуйтесь.

Хай наступний рік принесе нові запитання, на які ти знайдеш достойні відповіді. Розвивайся у правильному напрямку і обростайся сім’єю нарешті

Здоров’я і всього решта в придачу.

Піс.

До речі, дивився нині наш випускний – але ж ми лисі були…

Тепер ніщо не можу зіпсувати мені настрій

До речі, у інтернет-магазині Пакунок можна вибрати ексклюзивні подарунки ручної роботи вже зараз!

Львівська міська рада запроваджує програму енергоощадності серед мешканців багатоквартирних будинків міста. В усіх житлових будівлях міста почали вивішувати плакати зі зведеною інформацією про використання енергоресурсів у будинку. Дана інформація підкаже мешканцям міста як обрахувати свої витрати на енергоресурси.

Так ось чому в нас в під’їзді висить листок із вказаними поіменно витратами енергії (тепла/гарячої води)! Ось як пояснюють ці кроки:

Дана інформація підкаже мешканцям нашого міста як обрахувати свої витрати на енергоресурси, змусить задуматись над можливістю ощадливого використання енергоресурсів і порівняти це споживання в аналогічних будівлях.

Угу, я задумався. Особливо над тим, як мені впливати на витрати тепла на обігрів, якщо у мене центральне опалення Зрештою, видрукувати листок в місяць простіше і дешевше, аніж замінити батареї на ефективніші, поставити регулятори температури на них (щоб замість відкривати вікно, коли жарко, можна було скрутити температуру) і взагалі…

До речі, до чого це я? А, так. Дуже вже назва цитованої вище новини сподобалася:

Львівська міська рада спонукає мешканців до енергоощадності

Тепер про приємне: в Пакунку Ви завжди можете купити ориінальні подарунки до свят!

Сьогодні в поштовій скринці знайшов рекламу:

Вже потім, перечитавши і подумавши, зваживши за і проти, я почав розуміти, чим керувалися рекламодавці – ідея цікава, нема що сказати. Але першим враженням було бажання набити морду тому, хто цю листівку зробив. Чому? А тому, що я знаю достатньо нормальних, чесних людей, які при самому слові Повістка можуть втратити свідомість або отримати серцевий приступ. Просто тому, що це люди в літах, виховані у тоталітарній державі.

Тому тим, хто вирішив кидати такого роду листівки в поштові ящики дуже різних людей – Ви промахнулися. Думаю, Ви не лише не залучите клієнтів, – Ви погіршите свій імідж цією кампанією.

Довгий час там був лише розділ Рекомендую прочитати із розшареними через Google Reader статтями. Настав час змін

Отже, сьогодні я рекомендую усім Школу “Народжувати” (регіон: Львів):

Про Школу
До Школи для вагітних запрошуються подружні пари,
які очікують народження дитини!

Відвідувати Школу можна з перших тижнів вагітності, проте, бажано не пізніше, ніж з 2 триместру (5-6 місяців) вагітності.
Долучатися до занять можна на будь-якому етапі, оскільки основні питання циклу час від часу повторюються.

Ми з дружиною відвідували Школу в рамках підготовки до сімейних пологів - отримані знання дуже пригодилися як в час вагітності, так і під час пологів. Навіть більше – поради по догляду стають у пригоді тепер, коли наш Марко вже з нами.

Крім власне знань, це хороше місце для вагітних мам і татів поспілкуватися із такими ж, як і вони

DBMS: 10 (максимальна к-сть набраних балів: 95, максимальна к-сть балів серед учасників зі Львова: 70)

PM: 20 (84, 40)

Agile: 40 (87, 45)

QA: 54,2 (75, 71)

Multithreading: 10 (100, 65)

English: 59,4 (90,6, 78,1)

LTasks: 11,1 (80, 50)

Отакі результати. Чесно кажучи, очікував на більше в QA та English, результати Agile мене вразили (з ним знайомий поверхово, ніколи по ньому не працював – а тут!).

Подивимося, що зміниться наступного року.

Гаряча вода буде у Львові вже сьогодні

Від сьогодні у Львові нарешті з’явиться гаряча вода. Усі котельні міста будуть запущені на повну потужність. Під час засідання виконкому про це повідомив мер Львова Андрій Садовий.

Пішов на кухню, включив гарячий кран так, щоб вода йшла прямо з міського водопроводу – гарячої води нема.

Заспокоївся. У Львові без змін. Гучні заяви, неактивні ЗМІ, які ці заяви повторюють. Я, РадіоМан і Андрій Садовий – мабуть, усі перелічені живуть кожен у своєму Львові…

п.с. Ставте собі бойлери і баки на воду. Гучними заявами і обіцянками не помиємося

Суботні нотатки (на жаль, фоток не буде):

При вході в корпус жодного повідомлення, що конкурс проходить саме тут. Охоронець підказав, де шукати актовий зал і повідомив, що людей зібралося мало. Вже перед сходами на перший поверх побачив напис Програмания зі стрілкою, потім такі написи вели до самого актового залу.

Перед входом – столи з журналами – партнерами конкурсу, машини які на виході дають гарячу і холодну воду (ніяк не запам’ятаю, як вони називаються), печиво-цукерки (навіть улюблені шоколапки там були ), чай-кава.

При дверях – ейчар-менеджер компанії-організатора роздає листочки із номерами для лотереї.

В залі – близько 50 осіб, банери організатора, спонсорів і чомусь ще й компанії Artfulbits (мо’ хто знає, чому?).

Хвилин за 20 починаємо. Спочатку про історію конкурса, потім про компанію-організатора.

Лотерея. Вирішено зробити її перед власне конкурсом, імхо дуже правильне рішення. З фартом в мене не дуже, тому отримав тільки футболку developers.org.ua (розмір XXL, комусь треба? бо я ній як голодаюча африканська дитина виглядаю ), серед інших лотів були флешки, навушники, вебкамера, горнятка тощо.

Конкурс. Перше неприємне враження – анкети російською. Я чекав в крайньому випадку українську, був на 90% впевненим, що анкета англійською, і от на тобі. Написав організаторам фідбек з цього приводу, приступив до питань.

Про питання. На рівні. Після попереднього конкурсу – набагато практичніші (можу говорити про частину QA) і цікавіші.

Результат. Чекаю, обіцяли за кілька тижнів

Шукаєте оригінальний подарунок? Загляньте в Пакунок – магазин подарунків та сувенірів ручної роботи!

Оновлено: згадана футболка уже знайшла свого господаря. Вітаю

Я рідко тепер буваю в центрі Львова, тому зразу не помітив, що магазину Художник уже немає. В його приміщенні тепер торгують різною кольоровою хімією…

Наскільки пам’ятаю, я ніколи нічого не купував у Художнику. Проте він був для мене частиною Львова, такою ж невід’ємною, як фонтан із Нептуном. Як виявилося, не такою вже невід’ємною

До речі:

Високий Замок про враження від допрем’єрного показу

Прес-реліз УГКЦ з приводу виходу фільму

Розмова із Сергієм Романюком – виконавцем ролі Митрополита Андрея

Проте останні кілька місяців до традиційних приємностей додалася ще одна – в п’ятницю виходить свіжий номер журналу “Український тиждень”.

Зранку, перед тим як сісти в маршрутку, купляю його, і 40 хв дороги минає як ніколи швидко. Цього тижня обкладинка була такою:

Український Тиждень №33 (42)

Якщо любите читати з екрану, є й офіційний сайт: Український Тиждень.

Моя машина розбита в какашку.
Моя дитина лишилася живою просто дивом: саме в той момент він був у автокріслі і пристібнутий, а це буває вкрай рідко. Тому дитина обійшлася вавкою на голові, підозрою на струс мозку. Але – жива.

Коли теоретично уявляєш нашу “справедливу” суддівську систему, нашу об*єктивність ментів і т.д., то це не так крає серце, як коли стикаєшся з цим особисто. Коли ж стикаєшся особисто, то наступає відчай, заціпеніння. Від розуміння, які насправді ми всі беззахисні. Абсолютно. Беззахисні ми і наші діти. Навіть якщо на кону життя.

Вчора о 21 я їхала у крайньому лівому ряду по вулиці Братиславській. Ззаду підпер лексус, який засліпив мене фарами дальнього світла – хто не знає, саме так у нас “просять” пропустити. Праві ряди були забитими через жвавий потік. Тому ні я не могла перебудуватися, ні він об*їхати по правому ряду. Але ж йому, бачте, треба! Він спішить! Я була засліплена і блимнула протитуманним ліхтарем, аби він відсунувся і не сліпив. Тоді ж подивилася на спідометр – 65 км на годину. Лексус проігнорував, продовжував сліпити. Я поправила дзеркало заднього виду, щоб фари не били в очі. Тоді водій лексуса зірвався і поїхав у об*їзд по зустрічній, через подвійну суцільну.
Повертаючись назад у мій ряд, лексус мене “підрізав” (я зафафакала), а потім раптово дав по гальмах. Смуга перед нами була порожня. Тут три версії: або це класичний розвод на дорозі, або чувак хотів мене “полякати”, але не розрахував і загальмував надто близько від мене, або хотів вийти і дати в морду за “наглість” – не пропустила, обфафакала. Як би там не було, я не встигла загальмувати і впилялася в нього. Не встигла загальмувати до зупинки просто фізично – відстань була мінімальна. Оскільки я таки почала гальмувати, наша машина просіла і пірнула під його бампер. Результат – наша машина розбита в пух і прах, а у нього лише подряпина на бампері.
Одразу ж зупинилися свідки – водій з зустрічки і водій, який виїздив із заправки. Обоє лишилися дати показання, в яких сказали все, як було – тобто те саме, що кажу я. Ще коли свідки тільки підійшли, і при нас обох почали казати, що бачили, водій лексуса з ментовськими номерами АА2308МІ Сідорко (чи Сидорко) Олександр Євгенович сказав: “Я сейчас тоже своим свидетелям позвоню и они все что нужно скажут”. Він вийшов з машини один, в машині нікого не було. Поки їхали ДАЇ, приїхала крута хонда, з неї вийшов лівий чувак. Коли приїхали ДАЇ, я написала все, як було. Те саме зробили свідки-водії. Але чоловік з хонди назвався попутником Сідорко і теж дав показання як свідок. Було складено два протоколи. У моєму було написано, що я не вибрала безпечну швидкість, не зорієнтувалася в дорожній обстановці, не вибрала безпечну дистанцію. Я ще раз написала, що було і що я не згодна з такою постановкою питання у протоколі.
Суд призначили на наступний день на 10 ранку. Оскільки ми не знайшли за ніч адвоката, то приїхали туди і написала клопотання про перенесення справи. Суддя переніс на завтра на 10.30. Одразу за нами прийшов Сідорко і ми сказали, що хочемо бути у нього на слуханні як свідки. Ще у нього на слуханні сидів Сергій від газети “24″ і записував все на диктофон. І тут виявляється, що у Сідорко в протоколі немає ЖОДНОГО СЛОВА про дальнє світло, про обгін через подвійну суцільну, про виїзд на зустрічку, про підрізку. У його протоколі свідчення очевидців не врахували ВЗАГАЛІ, взявши за основу свідчення водія лексуса і “пасажира” з лівої хонди. Згідно з тим протоколом, він їхав у крайній лівій смузі, я їхала за ним. Враз перед ним виникла перешкода, він різко загальмував і я в нього впилялася. Наші свідчення на справі не були взяті до уваги, йому віддали права і визнали невинним. Свідчення очевидців суддя не переглядав, спирався тільки на протокол, де ні слова правди не було сказано. Гальмівного шляху на дорозі ні у нього, ні у нас немає, оскільки машини з АБС.
Після засідання у кабінеті лишився журналіст і спитав “чисто по-человечески”, чи розуміє суддя, що відбулося насправді. Суддя сказав, що розуміє. Тоді журналіст спитав, чи це був дзвінок зверху? Суддя пересмикнув плечима.
Мій суд буде завтра. За логікою, мене визнають винною. Шансів дуже мало. Водій лексуса не має каско і виставляє рахунок. З якихось причин НІХТО не зафіксував те, що у нього лише подряпаний бампер. Скільки він нам виставить? Чи вистачить 25 тисяч автоцивілки? Навряд.
Сьогодні я пішла до головного управління ДАЇ і написала скаргу на патрулів, які склали протокол, який суперечить свідченням очевидців і щодо залучення підставних свідків.

Я маю три варіанти розвитку подій. 1. максимально затягувати справу і десь шукати хуй ще ширший. 2. спробувати піти шляхом справедливості, притягнувши завтра свідків на суд і адвоката. 3. змиритися з усім.

У будь-якому разі, моя родина піддавалася смертельній небезпеці. Якби не дай Бог щось сталося, Сідорко не поніс би відповідальності. Мало того, кримінально відповідальнсть понесла б я. Справедливості немає взагалі. Всі слова перекручуються. Суддя приймає до розгляду відверті фантазії.
Що я хочу робити після.
1. просити всіх знайомих журналістів розміщувати у своїх газетах, блогах і т.д. інформацію про цю історію. Не лише про цю! Це лише ілюстрація того, які ми всі беззахисні перед…гм… законом.
2. для цього я створю інформпривід: акцію протесту “Дитина в авто”. Адже водій лексуса прекрасно бачив наліпку дитина в авто! І прекрасно бачив автокрісло – дальнє світло пробило весь наш салон. Між тим, це його не зупинило. Скажіть, а як багато наших співвітчизників возять дітей в автокріслі і пристібнутими? Що сталося б з дитиною, яка б сиділа на руках?
3. після цього оголошую голодування. Так, шкода молока, яке пропаде. Але це робиться для все того ж інформприводу, бо інакше наша преса не напише. Їм треба роздавлені школярі, відпочиваючі на пляжі. Хоча насправді це одне й те саме – як одна шишка прикраває іншу шишку під акомпонемент дрібних сошок. Тобто якщо ти мент на лексусі, то тобі на все накласти.

Я дуже прошу людей підтримати майбутню акцію. Ми підтримаємо не мене у цій справі (свої втрати я понесу у будь-якому разі: заберуть права, попала на гроші), ми виступимо проти оцього прикриванства, продажності судей, несправедливості ДАЇшників.
Власне, це все. Якщо хтось може щось сказати по темі щодо завтрішнього суду – будь ласка, відписуйтеся мені на мобільний 80669134477, бо я буду з дитиною у баби – звідти ближче до суду.

http://gohatto-n.livejournal.com/234524.html

Сьогодні о 10.30 відбулося засідання Деснянського суду, суддя Головачов Ярослав В*ячеславович. Адвокат, який прийшов зі мною, заявив наступні клопотання:
1. викликати як свідків службових осіб, які оформляли наслідки ДТП;
2. Призупинити провадження у справі до закінчення розгляду моєї скарги на дії працівників ДАЇ;
3. Оголосити перерву у справі для ознайомлення з матеріалами справи для підготовки та подання заперечення на позовн вимоги.
Але всі ці копотання були відхилені. Попри те, що на засідання суду приїхав один зі свідків ДТП – той, котрий їхав по зустрічній смузі і який сам мало не зіткнувся з водієм лексусу, а також був присутній у якості свідка мій чоловік, суддя Головачов не вважав за потрібне їх вислухати.
Тому мене було визнано винною і позбавлено водійських прав терміном на 3 місяці.
Попередньо ремонт лексуса тягне 8 тисяч доларів, автоцивілка покриває 5. Але остаточне рішення буде в п*ятницю, коли відбудеться експертиза.
Щодо нашої машини: експертизи ще не було, за словами страховиків можливий навіть тотал.
Прізвище одного з даішників – Швець М.М., номери даішної машини 2138

Цікаво, що було складено два протоколи. Тобто я не могла заздалегідь бачити його протокол і заперечити те, що там написано. З іншого боку, мене судили саме за порушення правил ДР, і їх цікавив саме момент зіткнення. Отже, суддя напирав на те, що на момент зіткнення я була ззаду – а отже, за замовченням, винна. Так само, його не цікавило, чи могла я дотриматися безпечної дистанції. Тобто він повертає справу так: в момент зіткнення ви були позаду? позаду. дистанція була недостатня для зупинки? недостатня. Значить, ви винні.

Після суду у свідка з зустрічної, видно, накипіло. І він, разом із журналістом, побігли до судді обурюватися. Свідок в черговий раз показував що і як було, розповідав, звертався до схеми. Потім мене дуже потішило, коли у процесі тої перепалки хтось із них вигукнув: “А якби у машині хтось загинув? А якби загинула дитина?” На що кілька разів суддя відповів: “Тоді б вона сіла в тюрму”.

Наразі планую подавати позов на даішників за зловживання службовим становищем. Побачимо, що дасть моя скарга до департаменту даі.

http://gohatto-n.livejournal.com/235010.html

Взято в: http://users.livejournal.com/est_/253882.html

Сьогодні дізнався про події в Грузії. Голова переповнена думок, проте вхопитися за якусь важко, ясно одне – тепер для мене все не так, як було до того.

Що, як завтра війна? Що я робитиму – піду захищати абстрактну державу, чи рятуватиму сім’ю?

А що, як завтра якісь миротворці приїдуть танками під мій будинок?

Що, як завтра все зміниться, і доведеться починати все з початку, вірніше, майже все?

Наскільки я готовий до різких змін?

Наскільки взагалі моє становище, становище моєї сім’ї, родини, друзів можна назвати стабільним? Впевненим? Тривким?

Наскільки довго я протримаюся?

Зараз не знаю…

Не знаю…

Щойно згадав, що на Купала завжди дощить. Але моє ставлення до відпочинку мабуть змінилося, цього разу хочеться сонечка, тепла, не хочеться мокрих шкарпеток і захляпаних штанів…