Андрій Рущак в Інтернеті

В дитинстві, кажуть, ми з братом знали багато дитячих віршиків. Деякі з них я ніде потім не знайшов у записаному стані, деякі відомі всім (як-от ті, автором яких є Платон Воронько).

Нижче публікую три вірші, які не хочу втратити, записані з уст бабусі та батьків.

Цвірінь-цвірінь, любі діти!
Добре вам в теплі сидіти.
Огник гріє, мама гріє,
Нагодує, приодіє.
А ми в стужі, небожата,
Голод тисне, зимна хата.
Киньте хліба окрошину
І споможите пташину.

***

Ой ти школо ти погана,
Мучиш вже мене від рана,
Я думаю о забаві,
А ти сиди у тій лаві!
Читай книжку дрібним друком,
Як хочеш бути науком.
Вже дерева розвинулись,
Пташки з вирію вернулись,
Метелик собі літає
Де лиш квітка процвітає.
А я в школі взимі, вліті.
Але дурням зле на світі.
Тверда лавка доїдає,
А мене аж піднімає,
Щоб на волю вже дістатись,
Як метелик погуляти
Там у лісі, там у полі.
Лиш лінюхам нудно в школі!

***

Йшов дід через дорогу
Та й збив собі в камінь ногу.
«До чого те дрантя,» – каже, -
«Посеред дороги ляже
І калічить людям ноги?»
Аж тут з климової хати
Вибіг пес чорний кудлатий
Та й на діда – а дід в крик,
Хап за камінь – і пес зник!