Андрій Рущак в Інтернеті

Вчора літав на пару годин до Києва. Перше робоче відрядження. Кому цікаво, як все пройшло, читайте далі

Ранок.

5:00 Якби будильник був не на мобільному, я б його розбив. А так шкода своєї нокії… Тому встаю. Холодна вода приводить до тями. Сумка зібрана, їсти не хочеться.

5:20 Дзвоню, чи приїде замовлене на 5:30 таксі. Не віддзвонюють. Дзвоню ще раз – те саме. Фігня, благо вони не одні. Замовляю інше таксі. Тільки поклав трубку – дзвонять від перших – вже під під’їздом. Ну і де ви раніше були?? Подзвонив відмовив другим.

5:35 Сідаю в зелену копійку з шашечками Вдома залишив кохану дружину (ех, от зараз би коло неї в ліжку….) Львів проводжає мене порожніми освітленими вулицями, Limp Bizkit і Queen піднімають ранковий настрій… Потім таксист сказав, що то грає ЇхнєРадіво, але я чомусь не повірив.

6:00 Як книжка пише – за годину до відльоту я в аеропорту. Правда ніхто мене тут не чекає Порожній зал, ніде нікого. За хвилину оголошують про рейс. За 5 хв з’являється мужчина, він відкриває двері на перевірку безпеки і каже, що зараз прийдуть дівчата на реєстрацію квитків. За цей час я встигаю оглянути повітряні ворота Львова – їх стан можна описати цією фотографією:

Десь пів сьомої Після реєстрації свого гелєктронного квитка і проходження процедури огляду (витягніть все металеве із кишень – мобільний, ключі, ремінь теж – що мене розвеселило найбільше, ну нічо без ременя я теж красавчєг. В сумці для ноута тілівізор показав, що є ножниці. Ми їх довго шукали, так і не знайшли. Я вже було подумав, що наші з хардваре вирішили пожартувати..) сиджу в залі очікування. Потрохи збираються люди. Різноматні, треба сказати. Хоча, дивлячись на чоловіків, можна відзначити, що цієї весни модні легкі півпальта чорного кольору

Перед сьомою Сіли в літак. Чесно кажучи, зовні літаки від МАУ краще за інших пофарбовані (особливо облізлим був літак від ДонбасАеро, без образ). Стюардеси усміхаються. Думаю, тренувалися довго. Правда, після певного часу ці постійні усмішки, наскільки природніми вони б не були, починають набридати.

7:00 чи трохи пізніше Злетіли, богу дякувати. Місце біля вікна дає можливість спостерігати, як десь там попереду встає сонце. Картина просто казкова – під тобою ще спляче місто, попереду – сонце, а збоку – шар хмар. І чим більше ми піднімаємося, тим більше сонця; в якийсь момент ми виходимо на один рівень із хмарами – вони реально висять! В цей момент хочеться подякувати всім тим, хто долучився до створення цих залізних птахів, в череві одного із яких я щойно побачив цю красу…

Політ Політ як політ. Канапка, чай-кава, сік, бонжурик, дольче-шоколадка. Каммєрсант, Камсамольская Правда в Украінє. Нафіґ, в мене є Тиждень, не даром ж брав.

7:50 Йдемо на зниження. Чомусь раптово стало тихо – а, це заклало вуха. Над Києвом туман. +4. Нізачьот столиці. Легкий поштовх – ми на землі. Слава богу.

8:05 Космічним бориспільським автобусом під’їжджаємо до будівлі аеропорту. Чесно кажучи, очікував більшого. Ну принаймні не цієї стодоли з пластиковими вікнами. Нє, пластик це окей, але пластикові вікна – це певно єдине, що тут сучасного Дзвінок Наталочці та мамі – так, все ок, долетів.

8:30 Як я і думав – година – зі Львова до Борисполя літаком, година – з Борисполя до київського офісу автомобілем і корками. По дорозі розглядаюся. Не був в Києві ще з 2004-го (так-так, правильно, революція). Не подобаються мені місцеві новобудови. Або будуй сучасне, або ні. А то якісь закоси під архітектуру хз якого періоду в спальних районах поставили. Наш Сихів принаймні має своє впізнаване (а нє!) обличчя.

8:50 А ви шо думаєте? В корках Потрохи виглядає сонце. День буде гарним, я привіз Києву сонце

День Ну далі були робочі зустрічі, знайомства, обід і другий обід в Пузатій Хаті (склалося враження, що в них дешевше, ніж у львівській ПХ, тре перевірити), 10 хв на Майдані Незалежності (навіть вся та фігня, яку там набудували, на псує враження в момент, коли дивишся на нього згори…), дорога назад.. Стоп, ще пару слів про

Враження від столиці

• Ну, я вже писав – корки
• Багато дорогих машин (стільки лєксусів за день я ще не бачив, одна інфініті, ніби з рекламного щита, купа інших лакованих катафалків)
• Люди – ну люди як люди. Є стильні, є не дуже (тут від Львова мало відмінностей. Єдине що є більше хлопчєгів альтернативної орієнтації – здається їх тепер так правильно називати?). Є з українською прошивкою, є з російською. Є з англійською, є вапшє ніпанятні. Їх там просто більше. Маю на увазі людей загалом.
• дороги просто супе, порівняно із львівським бездоріжжям.

17:00 За неповних півгодини доїхали до Борисполя – аж самі здивувалися. Бориспільський аеропорт вразив неорганізованістю – вистояти чергу на реєстрацію, потім ще одну чергу (в іншому кінці залу) на безпеку авіатранспорту (так-так, це там де ремені заставляють знімати! Правда тут мусів навіть гаманець віддати – монети там, блін.) Потім ще один зал, в якому нічого не ясно – одне-єдине табло мініатюрного як для такого залу розміру давало інформацію про рейси, без вказання того, чи здіснюється на даний момент посадка на них і де.

18:40 Запрошують на посадку на рейс до Львова. Знову космічний автобус.

19:20 Літак, усміхнені стюардеси, прохання вимкнути мобільні телефони.

10 хвилин по тому Мінус бонжурик і шоколадка, плюс одна канапка – не даром я повечеряв у ПХ День, 24.

20:20 чи трохи раніше Посадка у Львові пройшла важче, аніж до того. Літак протягом хвилини труханило, аж поки не приземлилися. Вуха закладені.

20:30 Богу дякувати, на землі. Чухаю по Любінській – хочеться пройтися. Львів зустрічає гоповитого вигляду особами із такими ж собаками. Вуха закладені.

Після дев’ятої вечора Я вдома з коханою дружиною. День пройшов. Вуха попустило. Попереду ніч

Через добу А нічо так вийшло, га?