Львів. Ранок. 85-а маршрутка. Оголошення про те, що з 20-го листопада вартість проїзду подорожчає до 1.50 (це на 50%, хто не в курсі).
В мене настрій хороший. Достатньо хороший, щоб битися головою об стіну пробувати змінювати світ. Дві зупинки до кінцевої. Водій закурює.
Я сідаю на сидіння позаду нього.
Я: - Шановний, Ви все ще везете в салоні людей.
Водій: - ?!
Я: - Викиньте сигарету, будь ласка.
Водій: - Нє, ну Ви зрозумійте і нас - я зара приїжджаю на зупинку, випускаю людей, зразу ж запускаю нових. Коли мені курити?
(тут могла б бути заготована тирада про те, що такі питання повинні вирішуватися із роботодавцем, і взагалі, якщо ви маєте час поїсти і сходити в туалет, то покурити теж час знайдеться, але я вирішив обрати простіший шлях)
Я: - От я не маю гривні, але знаходжу її десь і плачу Вам за проїзд. І гривню-п’ятдесят знайду. І не прошуся провести мене задурно. Викиньте сигарету.
Водій: - Ну це вже просто №”?:%;!… (викидає сигарету, бурмочучи щось під ніс)
Під’їжджаємо до кінцевої. Водій, об’їжджаючи тролейбус, чуть не лупиться лоб-в-лоб із москвичем. Якось розминулися.
Далі зиркаючи на мене в дзеркало, водій продовжує розмову:
- Ти завжди такий правильний?
- Так.
- Ну ми це побачимо…
- ? 
Щасливої дороги! (виходжу)
- №;:%…
Треба думати, що він пообіцяв собі а) не зупинятися, коли я його зупинятиму або б) не впускати мене до салону якимись магічними заклинаннями. Пункту а) я не боюся, бо і так 85-им їжджу від кінцевої до кінцевої. Пункт б) було б цікаво побачити в дії.
Думаю нічого тобі не буде, окрім його косого погляду і хамства
Молодець. І не буде тобі за це нічого, абсолютно, хіба злість у душі у водія маршрутки
Та мені в принципі все-одно, що він там собі думає. Розмови на кшталт цієї відбуваються частенько, але цього разу мені особливо сподобалася реакція водія.
Хе-хе, знайома ситуація.
Недавно їхав додому з роботи в 97-й маршрутці, мало того що набилось куписько народу, але і водій закурив ще …
Для початку я водієві ввічливо сказав, що “куріння вбиває” - реакції жодної.
З другої спроби: “біля вас стою я і не бажаю дихати димом/канцерогенами і тп” - знову ракції жодної.
з ТРЕТЬОЇ спроби: “пане водій, моджна у вас попросити запальничку, я теж покурити захотів” - водій скривився, але таки викинув “папіроску” у вікно.
Допомагало боротись з водіями-курцями ще таке: дістаєш з кишені фотоапарат, включаєш, наводиш на нього об’єктив, тоді він питає для чого його фоткати. Відповідь проста - роздрукую і передам по одній копії в управління транспорту та зв’язку, у ваш офіс і одну для себе, для статистики :D.