Андрій Рущак в Інтернеті

Про те, як я знайомився з Quality Assurance: Management & Technologies, я вже писав.

Тепер хочу звернути увагу на інший аспект цієї, а також інших конференцій. Спершу маленький вступ.

Ще студентом, беручи участь в організації проектів в рамках діяльності львівського представництва міжнародної молодіжної організації AIESEC, я помітив одну особливість: з великої кількості організованих проектів багато було проведено на хорошому рівні, тобто цілі були досягнені, учасники і організаційний комітет задоволені тощо, але дуже мало було по-справжньому вдало завершені. Я маю на увазі не стільки останній день чи закриття конференції чи проекту. Я маю на увазі те, що мали би зробити (і зробили чи не зробили) організатори після закінчення проекту. Чи були надіслані подяки спонсорам; чи було зроблено обіцяний адрес-бук і розіслано учасникам; чи було проведено оцінку проведеному заходу (SWOT хоча б…), чи проводився моніторинг преси тощо.

Цим страждає переважна більшість проектів, організованих студентами. Проект формально закінчується, всі перестають ним займатися. Хоча організація нового проекту починається відтоді, відколи ви розіслали подяку всім, хто допоміг вам організувати попередній проект. Але про це зазвичай забувають на фоні ейфорії від завершення проекту. Зрештою, я грішив тим самим.

27-28 вересня відбулася конференція Quality Assurance: Management & Technologies. Сьогодні 2 жовтня. На офіційному сайті останні зміни датуються 29-им червня (”Last change 29 June 2007“). Заклики відсилати заявки на участь тощо… Жодного відгуку про перебіг конференції. Попробуйте пошукати:) Лише згадки на сторінках організаторів та партнерів, і то анонси.

Я відчуваю, що приділяю цій конференції забагато уваги, але це дуже показова ситуація - щось зробити і залишити недоробленим. В процесі конференції мав запуститися spin-ua.org. На момент написання цих слів він все-ще закликав відвідати QAMT 2007…

Знову напрошується питання: навіщо проводити такі конференції?